Чи не приходила вам коли-небудь думка про те, що те як ми рухаємося, залежить від того, як ми думаємо? Якщо з курсу біології лишились хоч найменші знання то, гадаю, нема необхідності пояснювати зв'язок мозку з м'язовими волокнами, шляхом нервових відростків. Реалії такі що функція голови думати, а тіла - виконувати.
Можливо, якщо ви вже маєте певний досвід в Паркурі, то вам доводилося зіштовхуватися з тим, що деякі речі стаються спочатку в нашій свідомості і лише потім на практиці. Спілкуючись з багатьма трейсерами, мені вдалося помітити таку особливість, багатьом з них, перед тим як вони навчились якому-небудь складному трюку, він снився, вони багато думали про його виконання, уявляли себе в образі тієї людини, що його вже вміє. Також я зустрічав людей, котрі все тренування сиділи, спостерігали, настроювались і з першої ж спроби виконували те, чому інші вчились місяцями. Окремо хочеться згадати про випадки, коли для виконання трюку вистачило лише детального словесного опису.
Вивчатися цей феномен почав лиш в кінці 19 століття і в 1970 році на його основі виник новий метод тренування в спорті, під назвою "уявної репетиції". Суть ідеомоторного тренування полягає в пов'язаності процесів мислення з фізичними рухами. Таким чином, прокручуючи в голові виконання трюку десятки разів ви підводите себе до освоєння техніки даного стрибка. На думку деяких дослідників (Д. Джонс, 1963; А. А. Бєлкін, 1965), навіть лишень при кропіткому ідеомоторному тренуванні можливо досконало оволодіти новим трюком.
Таким чином, маємо щось на зразок персонального спортзалу у власній черепній коробці. Перше чим можу порадувати, це те що тренування абсолютно безкоштовні і тренуватися можна коли завгодно, навіть лежачи в гіпсі (що до речі допоможе не втратити навик). Проте є кілька обов'язкових пунктів, виконання котрих необхідно для ефективності такого тренування.

По-перше, образ руху повинен бути максимально чітким і яскравим. Якщо ви уявляєте себе в образі того, хто вже вміє цей трюк, то ви повинні максимально увійти в цю роль, злитися з персонажем. Себастьян Фукан і Давід Бель, гецаючи в дитинстві по даху рідної школи грали войовничих ніндзя, відчували себе суперменами (хто не вірить дивитись Джамп Лондон). Ну до чого це привело, думаю бачили всі.
Уявний образ має бути від "першої особи", тобто відчуття і уявлення повинні відповідати вашому тілу, а не спостерігати себе збоку. Ви звісно ж можете сидіти на трибуні і хоч цілодобово в думках ганяти свого персонажа по стадіону, але результат буде нульовий. Суть в тому щоб зв'язати нервові імпульси вашого мозку з відчуттями в тілі, а не із змінами уявної картинки. Доречи, дивіться більше якісного відео і переносьте вподобані трюки на відчуття власного організму. В цьому плані ефективне переглядання нарізок трюків, що допомагають сконцентруватися на техніці одного конкретного елемента.

По-друге, ефект посилюється, коли під час тренуваннями паралельно словами описуєте те що робите. Проговорювати можна пошепки чи про себе, під час виконання або перед уявним прокручуванням. Тут кожному своє, я наприклад інколи для кожного трюку проговорюю якусь певну фразу чи слово.

Пункт №3 радує тим, що тренуватися можна починати з уповільненого режиму. Часто трюки виконуються на великій швидкості і спочатку важко втримати одночасно всі тонкощі виконання. Також тут не страшно попадати, поперекручувати, але не раджу зациклюватись на крешах і зосередитись на технічному виконанні.
Тренуватися краще в тій позі, що відповідає уявному елементу. Так ви отримуєте більш об'єктивні відчуття і підготуєте організм до наступних дій.

Мозок: "Так, стали на край стіночки…"
Тіло: "Ага, зараз будемо стрибати сальтішко!"

Використовуйте підготовчі вправи. Спробуйте робити трюк по частинах, або вправи, які по відчуттям нагадують частину трюку що вивчається. Це дасть вашому мозку інформацію необхідну для більш достовірного моделювання стрибка.
Якщо все робите вірно, то підчас ідеомоторного тренування можуть з'явитися мимовільні мікро рухи. Це добрий знак, т. як налагоджується стійкий зв'язок між думками та діями. Спочатку, якщо вам важко, можна свідомо виконувати деякі з уявних рухів. Це також допоможе більш чітко відчувати себе. Справа в тім, що потрібно дати мозку якісь базові довідки про ваші можливості, щоб спираючись на них можна було правильно зробити уявлення про новий рух. Важко вивчити фліп, якщо навіть ніколи не робив рол. Тут навчання йде від тіла до розуму. Коли ви цілеспрямовано робите щось і концентруєте увагу на виниклих при цьому відчуттях, то насправді збираєте емпіричну інформацію для майбутнього уявлення. Так накопичується впевненість і майстерність володіння тілом.